Історична довідка

 
    В історичних джерелах не зафіксовано час появи поселення та зміст його назви. Вірогідно, що Халаїдове виникло в кінці ХІІ -  на початку ХVІІ століть, тобто під час третього етапу заселення краю, який розпочався після 1711 р. Інша версія – Халаїдове заснував першожитель Халаїд. На землях Халаїдового не зафіксовано стародавніх поселень, хоч на так званій Сінайській горі прослідковуються залишки такого поселення, а на схилах Глибокої балки за 2 км на північ від села знайдені кам’яна сокира та крем’яне долото (рубило). Це дані із розвідки Стефановича 1964 року.
    У 1797 р. Халаїдове разом із Правобережжям відійшло до Росії (раніше належало Польщі) у складі Київської губернії Липовецького повіту Монастирищенської волості. На чолі села став староста, волості – старшина, Монастирище було резиденцією дільничного справника з урядниками.
    З 1870-го року поміщика в Халаїдовому не було – тут існувала селянська община, всі питання вирішувались на сходках. Чому вона з’явилась і як – до кінця не з’ясовано. Селяни не брали участі в революційних подіях 1905 – 1907 років – в них не було поміщика. За кілька місяців до другої світової війни в селі збудували церкву ( і церква, і цегляний будинок стоять і досі).
    В квітні 1919 року в Халаїдовому обрано сільську раду, остаточно радянську владу встановлено в 1920 році.
    В 1923 році у зв’язку з новим адміністративним поділом Халаїдове (тепер уже Монастирищенського району) увійшло до складу Уманської округи. В 1929 році в колгосп «Заповіт Леніна» добровільно об’єдналися 22 двори, однак колективізація тривала у жорстокій боротьбі. В роки голодомору померло від 200 до 400 осіб.
    В 1940 році колгосп «Заповіт Леніна» мав грошових прибутків 321 тисячу, почесним головою сільради тут обирався Г.Петровський.
    На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало понад 200 халаїдівців, загинуло 87. Село від фашистів визволили в березні 1944 року. В тому ж році господарство за своїми показниками потрапило на обласну Дошку пошани, у 1945 році селяни здали 20 тис. крб. на будівництво танкової колони, підписалися на чергову позику, план розвитку тваринництва було виконано на 130 %, відбудували ставок.
    У 1960 році до Халаїдового і Дібрівки приєднали Терлицю. В той час господарство очолював Л.О.Дашківський, у 1962 році на чолі колгоспу став В.Г.Рева (працював на цій посаді до 1989 року). В наступних п’ятирічках халаїдівці продовжували зростання, багато хто із працвників отримував урядові нагороди, колгосп був лідером у тваринництві, землеробстві.
    Від села до районного центру 8 км, територія складає 2258,8га. За станом на 1 січня 2013 року в Халаїдовому проживає 886 осіб, дітей дошкільного віку 69, шкільного віку – 62, громадян пенсійного віку265, працездатного населення 459, працюють на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та господарювання 274 особи.
    В селі 410 дворів, сільським головою вдруге обраний Іван Дмитрович Омельченко, до сільської ради обрано 14 депутатів, працює три постійні комісії, 5 осіб обрано до складу виконавчого комітету (від старійшин села до складу виконкому обраний колишній голова колгоспу, орденоносець Б.А.Дудник). Земельні паї орендують СФГ «Обрій», ФГ «Долина», ПП Мевша Л.П., працює млин, пилорама  (ТОВ  «Рапід», керівник М.П.Гаврилюк), 6 приватних підприємців, діє обслуговуючий сільський кооператив «Україна» (заготівля молока). В селі працюють школа, дитсадок «Веселка» (цілорічно), ФАП, будинок культури, бібліотека, філіал Ощадбанку, відділення поштового зв’язку, 2 магазини змішаної торгівлі, три кафе – бари, лазня, є сільський стадіон, шкільний спортзал, діє музей, церква Різдва Богородиці. 21 вересня виповнюється сторіччя з часу відкриття церкви.